Мазурівська бібліотека – філія

З досвіду роботи жіночого клубу «Надвечір’я»
Тиманівської бібліотеки-філії

Надвечір’я тихе й миле,
Спливли літа немов вода.
Хоч скроні наші посивіли,
Але душа ще молода.
І клуб наш має назву Надвечір’я,
Та настрій в нім,
Як на весні.
Тут спілкування і довір’я,
Тут є поезія, дзвінкі пісні.

Клуб для людей похилого віку ось уже 25 років діє при Тиманівський бібліотеці – філії. Відвідують його переважно літні люди, об'єднані спільними інтересами, любов'ю до книги, задушевної пісні. Змінюється коло тем, що обговорюються, в клуб приходять все нові і нові люди, але, як і раніше всіх приваблює тепла і невимушена атмосфера зустрічей.

Започаткувала цей клуб зав. Тиманівською бібліотекою-філією Марі’єн Тамара Василівна і на той час він називався «Тиманівські посиденьки».

На основі «Тиманівських посиденьок» у 2007 році створено жіночий клуб «Надвечір’я».

На фотографіях: 1982 рік. Перші засідання «Тиманівських посиденьок».

За час роботи клубу проведено багато: це і вечори вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни, воїнів-захисників, Жінки - Матері, людей похилого віку, зустрічі з цікавими людьми, з поетами Тульчинщини, тощо.

Найбільше полюбляють відвідувачі клубу літературно-музичні вітальні, тому, що це дійсно невимушена форма спілкування. За горнятком чаю обговорюються цікаві книги і події, співаються народні пісні, читаються власні вірші. Члени клубу - самі активні учасники всіх заходів, хоча й залучаються до них цікаві люди - поети, учасники художньої самодіяльності.

На фото: 2007 рік. Рада клубу. Підготовка до засідання «Свято маминого пирога».

Членів клубу об’єднує не лише прожиті роки, а й уподобання – це вишивка, випічка, в’язання і нарешті пісня, пісня, яка надихає на творчість.

Здавна славиться Тиманівка неперевершеними майстрами декоративно-прикладного мистецтва, вироби яких неодноразово експонувалися в районі та області. На фото: Виставка «Жартуй горщику по доріжці райдужній» присвячена 75 – річчю Вінницької області, яку представляють Варварук Любов Степанівна, зав. Тиманівськими музеями і Белоус Надія Костянтинівна, зав. бібліотекою-філією.

Успіх не приходить сам. Це результат кропіткої і наполегливої праці голови клубу «Надвечір’я» Надії Белоус, його організаторів і ведучих, а також активістів, членів клубу: Нагорянської Галини Іванівни, Вальчик Таміли Миколаївни, Бугай Ольги Ананіївни, Левчук Ганни Йосипівни, Мар’ян Тамари Василівни, Тиндирики Ганни Михайлівни, Новикової Надії Дмитрівни, Семенко Ольги Пилипівни, Пастушок Галини Леонтіївни та всіх-всіх, хто своїм запалом, енергією робить зустрічі справді святковими.

Адже спілкуючись між собою, люди забувають про побутові неприємності, життєві негаразди, спілкування людину робить добрішою. Недарма девізом клубу обрані слова: «Розділене горе - половина горя, розділена радість - подвійна радість».

Тож нехай це надвечір’я не буде одиноким і сумним.
Ласкаво просимо до нас у «Надвечір'я».

Січень – Відкриття жіночого клубу «Надвечір’я». Вечір спогадів «Коли ми були молодими».
Березень – Святкова зустріч з місцевим поетом і автором пісні про Тиманівку Станіславом Сауляком.
Травень – Вечір – вогник до Дня Матері «Ти до раю земного віконце. Хай святиться ім’я твоє, мамо»; Виступ ансамблю «Дзвіночок».
Жовтень – Святкова програма до дня людей похилого віку «Ой, верніться літа мої до мене у гості…».
Листопад – Свято маминого пирога.

• Клуб «Надвечір’я» - одна із форм бібліотечної роботи Тиманівської бібліотеки-філії, яка спрямована на організацію спілкування людей похилого віку в години дозвілля.
• Основна форма роботи клубу – зустрічі з цікавими людьми, поетами, музикантами, учасниками художньої самодіяльності, майстрами декоративно-прикладного мистецтва.

• Мета клубу:
  дати можливість цікаво і корисно провести свій вільний час, поспілкуватися з друзями, однодумцями, земляками.

• Клуб організований при Тиманівський бібліотеці – філії.

• Роботу клубу організовує і спрямовує рада, яка складається з 5-ти чоловік.
• Рада вирішує такі питання:
  - проводить організаційні засідання, на яких вирішує питання планування роботи клубу;
  - вивчає художні інтереси та естетичні запити людей;
  - налагоджує зв’язки з місцевими органами влади, громадськими організаціями, цікавими людьми, учасниками художньої самодіяльності;
  - веде роботу по підготовці сценаріїв;
  - враховує в своїй роботі побажання;
  - шукає спонсорів для поліпшення матеріальної бази клубу, урізноманітнення масових заходів.

• Господиня (ведуча) клубу визначається радою клубу. Приймає участь у підготовці засідань, розробці сценаріїв, веде масові заходи.

• Члени клубу – в основному пенсіонери, колишні вчителі, медики, працівники культури, ветерани праці, люди, які багато попрацювали в своєму житті, здобули шану й повагу, щирі, відкриті до чужого болю й страждання, готові поділитися своїм досвідом, думками і мріями. яких об’єднують спільні інтереси, погляди на життя, любов до книги, задушевної пісні.
• Кількість членів клубу не обмежена.

• Засідання клубу проводяться у формі літературно-музичних віталень, вечорів – зустрічів, вогників.

На засіданні йшла тепла, невимушена розмова. Своїми спогадами поділилися ветерани бібліотечної справи Мар’ян Тамара Василівна, Тиндирика Ганна Михайлівна, Бугай Євдокія Іванівна.

Згадували свій шлях жінки, які все життя плекали малі деревця – учнів. Це вчителі-ветерани: Ольга Ананіївна Бугай, Таміла Миколаївна Вальчик, Світлана Федорівна Матіяш, Галина Леонтіївна Пастушок, Ольга Пилипівна Суменко та Надія Дмитрівна Новикова.

Надія Дмитрівна приїхала в село у 1955 році і за ці роки стала тиманівчанкою, яка дуже багато зробила для села. Разом із своїм чоловіком, заслуженим учителем України, Павлом Петровичем Новиковим, на той час директором Тиманівської школи, була однією із ініціаторів створення Тиманівських музеїв, довгий час очолювала музеї. Тиманівка єдине село в Україні, де створено три музеї.

На фото: вчителі-ветерани Вальчик Таміла Миколаївна і Бугай Ольга Ананіївна

Потім присутні співали улюблені пісні «Зеленеє жито зелене», «Я козачка твоя» та інші.

Галина Іванівна Нагорянська виконала пісню «Оренбургский платок», яку вона співала декілька років тому, коли в Тиманівку приїздила програма Першого Національного телебачення «Надвечір’я».

Друга частина засідання була присвячена спогадам «Коли ми були молодими».

Разом із завідуючою Тиманівськими музеями Любов Степанівною Варварук за чашкою духмяного чаю, організатори вечора прагнули створити домашню, доброзичливу атмосферу, яка сприяла б задушевній бесіді. Хвилю спогадів та емоцій викликав перегляд фотографій з скарбниці музею історії села. А згадувати нашим шановним тиманівчанкам було про що, адже роки прожили активні, трудові. Такі зустрічі у клубі стали традиційними. Бібліотека радо запрошує на них всіх бажаючих.

На фото: Варварук Любов Степанівна, зав. музеями (перша зліва)

Одного березневого дня члени клубу «Надвечір’я» та численні гості зібралися на літературно – музичну вітальню, яка стала в цей день життєдайним джерелом поезії, хвилюючих спогадів, чарівних пісень для берегинь клубу. Незабутнє враження залишила зустріч з цікавою людиною, вчителем, самобутнім поетом-піснярем Станіславом Сауляком. З-під його пера вийшло понад п’ятдесят пісень. Тиманівська бібліотека в цей день поповнилася збірками віршів Станіслава Сауляка «Повноліття», Ми внуки твої, Леонтович», «Заозерне моє й Василівка», «На крилах мрій». Вечір розпочався піснею «Чарівне село» на вірші Станіслава Сауляка, музику до якої написав Юлій Шелепа. Виконала пісню прекрасна співачка, викладач училища культури Інна Коваль Схвилювала до сліз і пісня «Спомин про маму» у виконанні заслуженого працівника культури, викладача Анатолія Цимбалюка. Присутні ознайомилися з історією написання пісень. Задушевні народні пісні, які співали присутні, теж додали своєрідного колориту зустрічі.

8 березня. Саме в цей день людство вшановує жінку, жінку – матір, жінку – світоч, жінку – трудівницю, жінку – берегиню життя на землі. Присутні чоловіки вітали жіноцтво поетичним словом, ліричними піснями, дотепним гумором, і, звичайно, першими весняними квітами. В дарунок від Станіслава Сауляка та Юлія Шелепи прозвучала пісня «Славне «Надвечір’я».

На фото: Зустріч з поетом Сауляком С.М. (в центрі)

Тиманівка рідна! Для душі довір’я,
Вишнями вповита, вдягнута в жита.
Тебе прославляє в пісні «Надвечір’я»,
Матір наша люба, рідна і свята.
Щоб батьки і діти всі були щасливі,
Горя щоб не знали й здорові були,
Щоб життя красиве всім було можливе
І лани пшеничні золотом цвіли.

Ніби мерехтливе в небесах сузір’я
Променем чарівним душу зігріва.
Всім односельчанам наше «Надвечір’я»
Спогади вкладає в теплії слова.
Трудівниці славні, мов сиві голубки
Згадують щасливе нелегке життя.
Щоб в житті сучаснім діти і онуки
Вміло визначали шлях у майбуття.

У травні 2007 року відбувся вечір-вогник до Дня Матері «Ти до раю земного віконце. Хай святиться ім’я твоє, мамо».

Свято Матері... Воно приходить до нас щороку: сонцесяйне, заквітчане, вродливе і дуже щире.

Пам’ять повертає до такого уже далекого, але довіку незабутнього світлого Берега Дитинства, яке усміхалося лагідними батьківськими очима, радувало неповторною голубінню неба, вигравало теплими чарівними кольорами весни, пахло першими весняними квітами з нашого лісу і квітло хлібним волошковим полем. Який чарівний то був час. Безтурботний, мрійливий, безкінечний...

Найкращим на життєвому шляху людини є постійне відчуття такого потрібного материнського піклування, надійного матусиного плеча. З пошани до матері починається Людина. Пам'ятаймо це, як хочемо, щоб наш рід не перевівся, щоб діти виростали милосердними, чуйними. Безперечно, найбільше людське щастя – коли є на світі людина, ім’я якій – МАМА! І чим довше у своєму житті вимовлятимемо його, тим довготривалішим буде щастя.

Є слово, звучання якого у серці кожної людини народжує почуття безмежної ніжності та любові: Мама, Матуся, Ненька – це початок світу і життя. Це очі, через які ми вперше побачили небо і сонце Батьківщини. Це руки, турботливість яких нам не може замінити ніщо на світі. Це душа, яка завжди лине за нами добрим ангелом у життєвих пошуках. Це наша совість і вічна віра в те, що нас люблять, чекають, живуть нашими думками, болями, радощами і сподіваннями. На честь Берегині – матері учні школи декламували вірші. Прикрасою заходу стали пісні у виконанні ансамблю «Дзвіночок», керівник Миколишена Стелла Анатоліївна.

Виступ ансамблю «Дзвіночок».

«Надвечір’я моє золоте
Пестить так лагідно,
Любить так ніжно, як душу…»
Вікторія Івченко
«Золоте Надвечір’я»

Пісня «Надвечір’я». Слова Станіслава Сауляка, музика Юлія Шелепи.
Виконують члени жіночого клубу «Надвечір’я».

Ведуча Белоус Надія Костянтинівна. Презентація клубу «Надвечір’я».

Виступ поета Станіслава Михайловича Сауляка.

Ведуча.
А зараз ласкаво запрошуємо всіх Вас на «Свято маминого пирога».

Паляниця... Хліб... Здавалося б, що ж тут такого - звичайний тобі пpодукт хаpчування. Але скільки для кожного з нас постає за цим звичайним словом! Неосяжне пшеничне поле, на якому мов пливе комбайн…, золотаве зеpно, що пеpеливається в натруджених долонях хлібоpоба…, духмяна паляниця на вишиваному pушнику, якою зустpічають гостей. «Хліб-сіль вам, добpі люди»», - так говоpили здавна на Укpаїні. Ось і виходить, що хліб - це щось значно більше, вагоміше і доpожче, «він є основою основ»».

Читець 1
Хліб, що серце у житті людини,
Згусток праці і натхнення й втоми.
Не дарма з віків далеких ясно лине
На солі є хліб, то і щастя в домі.

Читець 2
З хлібом-сіллю в нас гостей стрічають.
Молодих вітають за старим звичаєм.
І в дорогу довгу з хлібом вирушають,
І Вітчизну рідну з хлібом прославляють.

Ведуча
Ці рядки незабутнього Василя Лук’яновича Багрія нагадують, що хліб у кожній родині найперший годувальник, дарунок Божий, всьому голова і розпорядник.

Читець 1
Священний хліб – так мовиться в народі.
Ця мудрість народилась недарма.
В затишнім домі, у тяжкім поході
Нічого найдорожчого нема.

Читець 2
Шануймо ж хліб насущний наш
І в нинішній, і у прийдешній день.
Хай з колоска не випаде зернина,
Нехай зі столу й крихта не впаде.

Ведуча
Загалом, хлiб - це символ життя. Тож не дивно, що здавна в українцiв вiн має сонячну, круглу форму. Хлiб у народi завжди берегли, цiнували, ставились, як до святинi.

Читець 1
Всюди хліб як сонце у безкраїм небі.
Він приємно гріє й замінити може золоте світило
При нужді й потребі,
Бо на сонце ясне він похожий.

Ведуча
В народі кажуть: «Славна хата не кутами – славна хата пирогами».
З давнiх-давен хлiб у великiй пошанi в нашого народу. Ранiше в Українi на щодень пекли житнiй хлiб. Якщо борошна до нового врожаю не вистачало, домiшували висiвки, товчену картоплю, гарбуз, суху лободу. Вчиняли його на заквасцi, мiсили у дерев'янiй дiжi. Випiкання хлiба мало свої правила, було цiлим обрядом. Порожню дiжу, прикриту рушником, ставили на покутi. Хлiб у хатi обов'язково лежав на столi, бiля нього - сiль.
У недiлю i свята iз житнього або пшеничного борошна пекли пампушки, пирiжки iз сиром, маком, картоплею, капустою, ягодами, iз прiсного тiста - коржi та млинцi. Їжею i окрасою був хлiб на рiзних святах та обрядах. I тепер жодне весiлля не обходиться без короваю, а до нього випiкають ще шишки, калачi дивнi, лежнi тощо.

Готування та частування весiльних гостей короваєм - одне з найбiльш поетичних дiйств весiлля. Пекти його запрошували жiнок, у сiм'ях яких була злагода. На корж (пiдошву) налiплювали з тiста шишки, птахiв, у найбiльшу шишку втикали свiчки, запалювали їх i саджали коровай у пiч.

На весiллi в урочистiй обстановцi староста вирiзав верхiвку короваю i пiдносив на тарiлцi молодим. Дiтям дарували шишки. Оздоблення короваю качечками, голубками, гiлочками уособлювало побажання продовження роду, щасливого подружнього життя, достатку

Iз хлiбом iдуть на родини Обрядовим є хлiб i в новорiчнi свята. Печуть пироги, якi подають колядникам, щедрiвникам, несуть разом з кутею родичам.

Вiн символ щастя взагалi, i тому поважну нову людину годиться зустрiчати з хлiбом. З хлiбом ходять у свята до поважних людей. Коли йдуть у гостi на новосiлля, неодмiнно йдуть з хлiбом, як символом багатства та щастя.

Білоус Надія
А мені все пахнуть пироги,
Сняться руки, збиті у роботі,
Радості твоєї береги –
Губи у скорботі.
Я не вірю, що тебе нема,
Як дитя цього не розумію.
Ти живеш зі мною недарма
Мабуть я з тобою посивію
Ти мені бабусею була
Ти для мене матір народила
І тихенько якось одцвіла,
Пелюстки за вітром розпустила…

Цей вірш я присвятила своїй бабусі Трофан Тіні Марківні.

Ведуча надає слово члену клубу «Надвечір’я», яка розповість про свій рецепт випічки пирогів, що передається з покоління в покоління.

Вікторина на знання начинок до пирогів.

1. Печуть мене і варять, і їдять мене, і хвалять, бо я добра. (Картопля)
2. Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках. (Капуста)
3. На городі тичка, на тичці капличка, а в ній людей без числа. (Мак)
4. Сидять коні на припоні, не п’ють, не їдять, всі гладкі стоять. (Гарбузи)
5. Біленький, м’якенький, з молока народився, в пиріг заліпився. (Сир)
6. Стоїть при дорозі, хто йде, той скубне. (Горох)
7. Весною - біле, літом – зелене, осінню – жовте і зимою – добре. (Яблуко)

Ведуча.
Пироги – справа родинна, а коли їх випікає невістка…
Свекрівонька прискіплива з нудьги
До хатніх справ без краю.
Невісточці за пироги
Суворо докоряє.

Та лиш почне пиріг ліпити,
Стара навколо ходить,
Невістку ненастанно вчить:
«Пиріг великий шкодить,

Він і тяжкий мов коровай.
Його й кусати важко,
Широко рота роззявляй.
Роби маленькі, пташко».
Ось пироги вже на столі.
Свекруха підступає
І, облишаючи малі,
Найбільші вибирає.

Ведуча.
Цю гумореску написав Тульчинський поет Станіслав Іванович Захарук.

Шановні присутні! Зараз ми роздамо Вам листочки і Ви запишете свої фірмові пироги. Всі записи ми збережемо і оформимо збірку «Пироги наших бібліотекарів», яку вручимо на наступній зустрічі.

Поки Ви пишете, весела пісня про пироги з сиром Вас повеселить.

Белоус Надія. До Вашої уваги бібліографічний огляд довідкової літератури з кулінарії.

Питання до бібліотекарів: В яких творах, зокрема казках, згадують пироги?
Відповіді: Колосок, Маша, Ведмідь, Телесик, Колобок, Лисичка-сестричка і вовк-панібрат.

А тепер ми всіх Вас щиро запрошуємо скуштувати ці кулінарні вироби, які приготовили для Вас члени клубу «Надвечір’я».

Ми на кухні
Зготували все як слід
Милі гості, просимо сісти,
Пиріжечки будемо їсти.
Пиріжечки непогані,
Пиріжечки з яблуками.
В кожній хаті на Вкраїні
Пиріжечки печуть нині.
Пиріжечки ці
Не вміщаються у жмені.
Вас чекають у макітрі
Пиріжечки дуже ситні.
Їжте, їжте просим щиро
Пиріжечки з маком, з сиром.
Пиріжечки непогані,
Всі пухкенькі, дуже славні.
Білолиці, круглолиці,
Всі із гарної пшениці.

Дорогі друзі! Наша зустріч підійшла до завершення. Тиманівчани щиро зустрічали Вас на рідній землі і на щасливу дорогу бажають Вам:

Дай Боже щастя в Вашій хаті,
І небо чисте й голубе.
Будьте щедрі і багаті,
І майте радість від дітей.
Щоб Вам трудилось і сміялось,
Щоб добре й славно скрізь жилось,
Щоб танцювалось і співалось,
Щоб добре їлось і пилось.
Нехай пісні всі милозвучні
Для Вас лунають знов і знов.
Хай будуть в серці нерозлучно
Надія, Віра і Любов.

Дорогі тиманівчанки! Завітайте до бібліотечної світлиці! Надвечір’я – це:
- розкіш спілкування;
- пісні Вашої молодості;
- зустрічі з цікавими людьми;
- святковий настрій.

Ви відчуєте:
- Вас поважають;
- Ваші заслуги цінять;
- Ваші спогади хвилюють інших;
- Ви – особистість і залишитесь нею назавжди.